Пізній дощ. Дмитро Кириченко, Анатолій Шкарін

Пізній дощ. Дмитро Кириченко, Анатолій Шкарін

Книга розповідає про те, як у серці простого алжирського хлопця зароджується справжня віра, яка дає пробудження ісламській діаспорі Парижа. А також про місіонерів і мучеників Церкви, які змушені іноді платити кров'ю за свої переконання. І, звичайно ж, про любов, яка сильніша за смерть, і про ненависть, через яку людина втрачає образ і подобу Божу.

Дуже динамічна, насичена подіями та емоційними переживаннями книга. З перших сторінок із головою поринаєш у світ, створений авторами, проте від цього не менш реальний, відчуваючи навіть запахи. Цей роман – про життя: про перше кохання, розчарування, пошук себе, втрати і смертельні небезпеки. Але червоною ниткою через весь твір проходить незворотне Боже покликання на життя людини, яке бажає відкритися та проявитись у служінні людям.
Ед та Наташа Діксон,
місіонери з Канади, в Україні допомагають дитячим будинкам

У наш час, коли на книжковому ринку можна швидше загубитися в іменах та назвах, ніж знайти щось цікаве для проведення часу, є ті, хто сяє яскравіше за інших і чиї новинки чекаєш з нетерпінням. «Пізній дощ» Анатолія Шкаріна та Дмитра Кириченка – одна з таких. Як письменник, я не перестаю захоплюватися Анатолієм Шкаріним, його майстерністю створення «простих» образів, людей, котрі знайомі кожному з нас і при цьому не схожі ні на кого. Неважливо, хто його герої – українець із глибинки чи француз із місіонерським дитинством. Ти віриш їм, закохуєшся в них і кожну їхню перемогу чи поразку приймаєш, як свої. А цього у книгах Шкаріна завжди в достатку.

Як читач, я завжди виділяю для себе жанр пригод та фантастики. Але нехай дата подій 2027 року не вводить вас в оману, ця історія більш ніж реальна і може статися сьогодні або завтра. Подорож зі Східної Сахари до Ейфелевої вежі не лише прикрасить дозвілля, та й збагатить культурно. Робота, виконана авторами по відтворенню традицій та звичаїв, не просто феноменальна, вона затягує, наповнюючи все довкола ароматами східної мелодики та європейської динаміки.

Як християнин, вважаю, що роман «Пізній дощ» просто необхідно прочитати кожному, щоб зупинитися на мить і подивитися з боку, що несуть східна культура, релігія, наскільки агресивною та сліпою вона може бути і наскільки відданою та піднесеною.

А ще цей роман про фанатизм, який може виявлятися не лише серед мусульман. Так, це художній твір, але, як ми знаємо, мова притч і образів неодноразово допомогла просвітити навіть найбільш відчужені уми, не кажучи про тих, хто прагне Істини.